тільки подумайте! (Шепче йому на вухо).
Пріська. Не гнівіть бога, бабо! Чи я б таки стида не мала?
Писар. Та не может бить! Чистоє горе!
Гарасим. Настоящий калавур!
Пріська. Що я повернулась до вас потилицею – це правда, а останнє…
Старшина. Помиріться зараз! Ви ж таки сусіди. Голос за дверима: “Нате
горілку”.
Старшина. Оті мирова підоспіла. Це вже наша! (Бере пляшки). Ану, хто
моторніший, частуй, бо я вже розварився.
Гарасим. Позвольте, я сповню… Хіба у нас земля безрозсудна?..
Писар (бере пляшки). Смирної Сідай, стара! Біля старої – кумася!
Лавку сюди присуньте! Так. Василь Миронович на почотное мєсто, біля
кумасі, пожалуйте! Гарасько – тут!
Гарасим. Сів… верно!
Писар. Кумасю, поцілуйтеся з старою!
Пріська (регоче). Чому й не поцілуватись?..
Риндичка (з плачем). Ти думаєш, що мені тебе не жалко? Ти ж така
молода та хороша, та як та сиріточка!.. Нікому тебе ні приголубити, ні
пожалувати.
Писар. Годі, стара! Цілуйтесь!
Гарасим. Цілуйтесь… Началство велить! Цілуйся, чортові сороки…
Настоящой калавур!

Баби цілуються.
Писар. От і шабаші Ну, за мною! (Починає співать, за ним всі).
Во саду лі, в огород^ Во саду лі, в огороді
Пташечки поють, (Двічі)
Ой там наші родителі, Ой там наші приятелі
Горілочку п’ють.’} Двічі
(Частує Пріську). Антоновна наливають…
Пріська. Миронович випивають…
Гарасим. На многі літа!
Всі. Многі літа, многі літа і т. д.
Пріська (частує старшину). Тепер вже і ви випийте від мене дві!..
Старшина (зовсім вже п’яний). Благодарю по-корно… Од вас з
овдовольствієм! (П’є дві).
Писар. Василь Миронович! Душа моя, не валисы
Старшина. Держусь, ще возсодержуюсь!.. Прісю, поцілуй мене! Поцілуй
началство!..
Пріська. Нехай як виясниться! (Частує Рин-дичку).
Риндичка. Чи я ж тебе та й не жалую, моя голубочко! Завтра прийди до
мене, я тобі і бурячків, і ка-пусточки, і картопельки!
Гарасим. Стара, не задержуй чарки: може, ще хто хоче випить…
Риндичка. У старовину не так співали. (Співа).
Ой хто п’є, тому наливайте, Хто не п’є, тому не давайте, А ми будем
пити І бога хвалити І за вас, і за нас, І за неньку стареньку, Що
навчила нас Горілочку пить помаленьку. Ой, хто п’є, той кривиться, Хто
не п’є, той дивиться. А ми будем пити і т. д.
Писар. Василь Миронович! Захріп… Е, шкода! Гарасим. Бо їм клопоту,
настоящой калавур!

ЯВА 7
Ті ж і сторож,
Сторож. Коні готові!
Писар. Сьогодні вже годі їхати по ревизію!.. Сторож. То це знов коні
стоятимуть? Писар. Не твоє діло. Внеси сюди дзвінок!
Сторож пішов.
Пріська. Ходіга, бабусю, додому!
Риндичка. Ходімо, моя дитино!
Писар. Стой, кума! Кататься поїдем!
Пріська. Е, ні, кумцю! Пий, кажуть, та ума не пропий! Спасибі за
честь, спасибі, що помирили!..
Риндичка. Я тобі, моя люба, і квасольки, і огірочків дам… У мене,
хвалити бога, уродило.
Гарасим. Тільки не сваріться!
Пріська. Прощайте, Шелестян Салатович. Риндичка. Спасибі вам, що
помирили насі
Риндичка і Пріська пішли.
Писар. Севастян Саватьєвич! (Проводжа їх до порога). Кумасю, гляди ж,
не забувай менини!
Гарасим (тим часом хова пляшку і бублики). На-стоящой калавур!.. Бо
їм клопоту… Ну, що вони бились… Прощавайте! (Пішов у шафу).
Писар (бере його за коміра і випиха). Ека свинота, нажреться так, што
й…

ЯВА 8 Сторож вносить дзвінок.
Сторож. Навіщо вам дзвінок здався? (Дає).
Писар. Не твоє діло. (Почини дзвонить під вухом старшини). Ньо,
конячки!..
Старшина (крізь сон). Поганяй, поганяйі Звертай на Чубаївку! Та не
задьоргуй-бо пристяжноїі
Сторож. Поїхав по ревизію.
Писар. Ну, буде з нього, нехай їде. А я поїду на хутори другу ревизію
робить.
Старшина (сонний). Пиши приговор!
Писар. Чистоє горе з оцими п’яницями!.. (Пішов). Какой я тільки з
ними мученик!..
Сторож. Добра ревизія! Це знов на цілий тиждень: цей дома кружлятиме,
а той по хуторах. (Бере з столу бублика і доїда, потім бере щоти, сіда
долі і виклада). Ні вже, хай йому враг, щоб я зостався у цім пеклі. Я
таки вищитаю, скільки мені зосталося день служити до года.
Старшина (співа сонний). Многа літа, многа літа…
Завіса