розплатився я, дозволь же і мені мою ти шаблю взяти, тоді один я проти
трьох кривавий бой прийму, а бог нехай рішить, і мертвий той нехай
поляже, хто кривди більше наробив!
Гнат. На поєдинок ти не маєш права з нами, бо потеряв козацьку честь!
За те, що кіш у Чорнім лісі наш спалив, напавши зрадою на нього; за те,
що ти ловив товаришів своїх і в руки панські віддавав; за те, що церкву
ти спалив,- тебе громада наша смерті присудила, і виповнить присуд
громадський ми взялись… Проти громадського суда оборонятись
шкода!.. Колись, хрестами помінявшись, ми перед образом дали
присягу оборонять людей своїх від лядської кривди і напасті; присягу ту
зламав ти, брате, тепер вона тебе вбиває!
Всі троє обступають Чалого і проколюють його шаблями,
проколовши, одступають.
Чалий (падає). Простіть… Я смерть приняв за рідний край… Я кров’ю
змив свою вину… Прощайте. (Умирає.)
Гнат. Прощай!.. Краще, брате, гнить тобі в землі, аніж з ляхами вкупі на
наші голови козачі меча здіймать і на безчестя козачеству всьому свій
лядський рід тут розмножати.
Завіса.

Примітки.
Іван Карпенко-Карий (1845 -1907)
Першодрук: журнал “Київська старовина”, 1899 р. перша постановка – 21
січня 1900р. “Товариством малоросійських артистів під керівництвом
П.К. Саксаганського та М.К.Садовського” в Києві.
Подається за виданням: Карпенко-Карий І.В. Драматичні твори /Вступ.
Ст., уопряд. І приміт. Р.Я. Пилипчук. – К.: Наукова думка, 1989 (БУЛ). – С
. 284 – 348.
1 Потоцький Юзеф (? – 1751) – великий коронний гетьман Речі
Посполитої, київський воєвода. В 1703 р. криваво розправився з
селянськими повстанням під проводом як С. Палія на Україні; в 30 – 40-
х роках здійснював розправи над гайдамаками.
2 Голай Гнат (рр. н. і см. невід).- один з керівників гайдамацького руху
на Правобережній Україні в 30 – 40-х роках ст.; запорізький козак
Медведівського куреня, відомий як Ігнатенко Голий або загону в
Чорному лісі на Поділлі. У 1741 р. стратив Саву Чалого, за що був
спійманий за наказом київського генерала-губернатора М. Леонтьєва і
ув’язнений в Запорізькій Січі. Однак запорожці звільнили його. Загін під
керівництвом Г. Голого діяв до 1748 р.
3 Медвідь Григорій (рр. н. і см. невід.) – запорізький козак Конелівського
куреня. У 1734 р. вступив до гайдамацького загону Сави Чалого в
містечку Саврані на Поділлі, де був отаманом після його арешту (1734
р.). Пізніше очолив один з гайдамацьких загонів. Восени 1736 р. в бою
під с. Боровицею (тепер село Чигиринського р-ну Черкаської обл.) був
тричі поранений Савою чалим, але зумів утекти. Тієї ж осені в бою
неподалік Кирилова на Дніпрі знову був тяжко поранений і на цей раз
врятувався. Останнє документальне свідчення діяльності Медведя
стосується 1739 р.
4 Грива – козацький сотник, очолював гайдамацький загін, з яким у 1734
р. напав на маєток Носвівці на Поділлі. Останнє документальне
свідчення про діяльність Гриви як гайдамацького загону стосується 1739
р.
5 Кравчина – Таке прізвище у документах не зустрічається. Воно
згадується тільки в різних варіантах про Саву Чалого і Гната Голого:
Каже Чалий: “Мого сина
Ніхто з нас не вловить,
Хіба Гнатко та Кравчина
До себе підмовить”
. . . . . . . . . .
Пішов Гнатко з Кравчиною
Саву підмовляти
. . . . . . . . . .
Став той з Кравчиною
У двір підступати
. . . . . . . . . .
(Історичні пісні, с. 467 – 468).
Став Гнат Голий з Кравчиною
Ворота ламати…

(там же, с. 474, 478, 482).
Оскільки в “Словарі української мови” Б. Грінченка є таке тлумачення
слова “кравчина”: “Название войска, собранного в конце XVI в.
С.Наливайком” з посиланням на “Тарасову ніч” Т. Шевченка:
“Обізвавша Наливайко – не стало кравчини! Обізвавсь козак Павлюга –
за нею полинув” і на “Запорожську старину” І. Срезневського: “Славна
стала та крачина, як на Польщу стала, вовкулакам, католикам мстючи
зраду здала”, то коментатор видання “Творів” І.Тобілевича
П.Тиховський пояснив слово “кравчина” в пісні про Саву Чалого так:
“Кравчина” – тут назва військовогшо загону (у Ів. Тобілевича – це ім’я
особи), (Тобілевіч, Карпенко-Карий Іван. Твори. К., 1929, т. 3, с. 257).
З таким тлумаченням можна було б погодитись, якби цььому не
суперечили тексти інших варіантів пісень:
Ой сів Гнатко на коника, гукнув до громади:
“Ой давайте брати Кравця мені на пораду”.
“Бери, бери, брате Гнате, Кравця на пораду
Ой став же Гнат, ой став Голий Кравчині казати”.
“Вислухавши Кравець Гната, став його питати:
Та привези у Січ Саву на велику раду”.
Ой став же Гнате, ой став його муки,
“Що ти хочеш пане Саву взяти в свої руки?”
“Ой не бійся, брате Кравче, не бійся нічого,
Ми підемо на пораду до діда старого”.
(Історичні пісні, с. 483 – 484).
6 …і учився, кажуть, в Києві у братстві. – Київська братська школа була
організована в 1615р. в 1632 р. її об’єднано з Лаврською школою і
названо Києво-Могилянською колегією. У 1701 р. вона одержала титул і
права академії і стала називатися Київською академією. За традицією її
називали братською. Сава Чалий міг учитися тільки в академії.
7 Його й на Січі поважають…- Йдеться про Запорізьку Січ – суспільно-
політичну та військово-адміністративну організацію українського
козацтва, що склалася в першій половині XVI ст. за Дніпровими
порогами і проіснувало до 1775 р. Ліквідована згідно з указом Катерини
ІІ.
8 Вигодував Чалий сина Саву козакам на славу – рядок з історичної пісні
про Саву Чалого (Історичні пісні, с. 467 – 468).
9 …панськи козаки…- Йдеться про утримування польською шляхтою
козацькі формування, які виконували обов’язки надвірної міліції.
10 …лист пішов до Канева…- У Каневі мав резиденцію місцевий
староста Микола Потоцький (1712 -1782), небіж коронного гетьмана
Ю.Потоцького, кат українського селянства, відомий у фольклорі як “пан
Каньовський”.
11…сам Потоцький наскочить на село з волохами своїми… – Канівський
староста Микола Потоцький утримував загін надвірної міліції, до якого
входили вихідці з Молдавії (Волощини), іменовані на Україні волохами.
12 Нас заманили всіх на слободи…- В 30 – 80-х роках XVIII ст. на півдні
Російської держави, Лівобережній і Слобідській Україні, на
Правобережжі було створено соті слобід, населення яких тимчасово
звільнялося від податків і повинностей.
13 Лебедин – село, тепер – Шполянського р-ну Черкаської обл.
14 Немирів – місто, тепер – райцентр Вінницької обл.
15 Чорний ліс – лісовий масив між річками Інгулом та Інгульцем у
Кіровоградській обл. У ХVІІІ ст. входив до складу володінь Запорізької
Січі. Поряд з Холодним Яром, Нерубайківським лісом та іншими
лісовими урочищами Чорний ліс був одним з центрів формування
гайдамацьких загонів. Тепер – тепер державний заказник.
16 Великий Луг – назва у XVI – XVIII ст. дніпровських плавнів нижче від
порогів у пониззі Дніпра, де перебувала до 1709 р. Стара
(Чортомлицька) Січ, відновлена в 1734 – 1775 рр. під назвою Нова Січ.
17…що зараз робитьcя в дворі… – Розповідь Микити про розправу над
селянами у панському дворі збігається з викладом в історічному
документі; “Приговор Люблінського трибунала, присуждающий Николая
Потоцького, старосту Каневського, к уплате значительного штрафа в
пользу князя Любомирского за то, что он, остановівшись проездом в
селе Любомирского – Карапишах, дозволил жолнерам своей надворной
хоругви истязать до смерти и грабить крестьян н насиловать
крестьянок. 1741. Октябрь 21” (Арзхів Юго-Заподной Россиии, т. 3, ч. 3,
с. 326 – 329). Драматург тільки змістив подію в часі, відніс її до середини
30-х років XVIII ст.
18 Такий самий Сава, я чув, сидить в тюрмі у Білій Церкві…- Йдеться
про арешт Сави Чалого восени 1734 р. в м. Шаргороді на Поділлі, після
чого він був ув’язнений в Білій Церкві, звідки у Грудні 1734 р. втік