Марко Кропивницький. “Пошились у дурні”

Тільки оком морг, Поспієм, поспієм З козами на торг!
Дранко. Перекусили б хоч мало. Ничипір. Я вже їв і хліб, і сало!
Дранко. З’їли б ще борщу та каші..< ;, Ничипір. Ще не їв борщу та каші.
Дранко. Ходім, не гаймось,
Вже в церкві нас ждуть.
Ничипір. Стало бить, поївши, Та й з богом в путь?
Дранко. Тай чого тут відкладати? Ничипір. Може б, до завтра
підождати?..
Дранко. Скажіть одне слово, Та й марш до вінця. Ми доведем діло Зразу
до кінця!
Ничипір. Стало бить, все справно, Тільки оком морг, Поспієм, поспієм
З козами на торг!
Дранко. Коли поспієм, як поспієм?
Ничипір. А ви хто такий?
Дранко. Дранко!
Ничипір. Дранко? Чудне яке прозвище!..
Дранко. Так од родителів!.. Ну, ходім же в хату.
Ничипір. Ні, винесіть сюди добру чарку горілки, я вип’ю для
хвабрості!
Дранко. Сюди? Нічого робити! (Убік). От штукар! (Побіг у своє
подвір’я).
Ничипір. Коли б мені не забуть про нашу умову з хлопцями…
Антон і Василь з дворів). Крепись, Ничипоре!
Ничипір. Ще креплюсь!
Дранко (вибігає). Випийте й закусіть! А я зараз таки догадався, що ви
від Лахтійона Хведоровяча!
Ничипір. Догадались? От штука!..
Дранко. Ну, ходім же в хату, бо вже пора хоч і до вінця!
Ничипір. А добра горілка і закуска, хоч і не на голодні зуби! (їсть).
Дранко. На здоров’ячко.
Ничипір. Славні пиріжки з мнясом!
Дранко. Ви ще не бачили моєї Горпини?
Ничипір. Гм…
Дранко. Там така окуратна, як аглицькі обценьки!
Ничипір. Справді? Ану, давайте ще й по другій!
Дранко. Випийте, та швидш будемо доводить діло до краю!
Ничипір. Чудасія трапилась зо мною вчора: тільки дві чарочки випив з
кумом Петром, ще тільки що сонечко почало сідати… Правда, я й забув,
що вам цього не треба розказувати!..
Дранко. Що, як?
Ничипір. Ніяк! Отепер ніби й підкрепивсь! Ну, коли вже робить діло,
то робіть! Що далі? Дранко. А що ж далі? Ничипір. Давайте ще й дівку
сюди! Дранко. Як сюди?
Ничипір. Перед мої очі! Тут ми зробимо оглядини.
Дранко. Люди ж сміятимуться!
Ничипір. А в хату я не піду, доки не розхваб-рюсь!
Дранко (убік). От штукар! Ну, та й штукарі ж оці городські паничі!
(Побіг у двір).
Ничипір. Одначе горілка здорово вдарила у голову!
Василь і Антон (з дворів). Кренись, Ничипоре! Ничипір. Ще креплюсь!
Ого-го!..

ЯВА 6 Кукса і Ничипір.

Кукса (виходить з-за тину). Куди ж це він дівся? Бігаю, бігаю, шукаю,
шукаю, нема! (Побачив Ничипора). Чи не він оце? От так мурмулад! (До
нього). Милості просю в господу! Ви від Лахтійона Хведоровича?
Ничипір. Може! А ви хто такий?
Кукса. Кукса.
Ничипір. На яку ногу?
Кукса. Ні, це, бачте, таке моє прізвище, хвамилія моя така!..
Ничипір. Ну, то здрастуйтеї
Кукса (співа).
Просю покорно! Ничипір. Дуже проворно!
Кукса. Давно вже вас жду.
Ничипір.В хату не піду!
Кукса. Годі-бо вам прикидатись, ‘До вінця пора збиратись.
Ничипір. Не слід ніколи спішити, Щоб людей не насмішити.
Кукса. Та як же це буде?
В мене все готово!
Ну, скажіть вже, бога ради,
Ви своє хоч слово!
Ничипір. Легко сказати, Тяжко зробити:
Перш треба подумать, В голові подлубать!
Кукса. Я зразу роблю! Ничипір. Я так не люблю. Кукса. Думайте ж
скорійі Ничипір. Який ви мудрий!
Кукса. Перестаньте вже смішити, Пора ділом нам спішити!
Ничипір. Далебі, я не сміюся… Я не той, яким здаюся!
Кукса. Годі, годі, сину!Скинь драну свитину, Вона тепер не в пригоді,
Посмішив, та й годі!
Ничипір. Вчиню вашу волю, Нічого робити! Тільки цур, щоб потім Не
прийшлось жаліти!
Кукса. Та годі тобі сміхотворити! От який, єй-богу, втішний! Кажу ж,
що я вже догадався.
Ничипір. Догадались? Тільки шиворіт-навиворіт…
Кукса. Як шиворіт-навиворіт?
Ничипір. Вовною наверх!
Кукса. Що ти говориш?
Ничипір. “Здоров,- каже,- Ісаю!” – “Та чайок шукаю!”-”А чи
жив-здоров?”-”Вже чотири знайшов!”-”Що ти, дурню, говориш?” – “Та старої
не вловиш”.
Кукса. Що таке?
Ничипір. Куркулю-муркулю! Розбери, що я говорю.
Кукса. Ну, та й штукар же ти, паничу!
Ничипір (довго дивиться на нього). Дайте сюди Дівку!
Кукса. Як?
Ничипір. Не сердьте мене, а робіть, що я приказую! Ну, живо, хутко!
Дівчину сюди і добру чарку горілки!
Кукса. От який втішний! Побачимо, що з цього вийде. (Побіг).
Ничипір. Отак їх попоганять, як жеребців на аркані!
Антон і Василь (з дворів). Кренись, Ничипореї Ничипір. Ого-го-гої Ще
креплюсьі Здорово креп-люсь!

ЯВА 7
Ничипір, Дранко, Кукса, Горпина і Оришка.
Дранко (тягне Горпину). Хочеш, щоб за патли тебе потяг?
Горпина. Пустіть, я й сама піду! (Виривається і йде до Ничипора). Ви
хотіли на мене подивитись? Ну, дивіться!
Кукса (тягне 0/тшку). Іди, іди, нічого там страшного нема!
Оришка (ледве здержуючись від сміху). Ох, я ж соромлюсь!
Кукса. Та чого-бо ти, дурочко! Воно тільки спершу трошки якось ніби
ніяково! (Підносить Ничипорові горілку; побачив Дранка з дочкою). А це
що таке?
Ничипір (до Оришки). Подозвольте на вас придивитись!
Дранко (Ничипорові). Навіщо той чорт лисий при-тирив сюди свою
слиняву?
Кукса (Ничипорові). Навіщо це мій сусіда припер сюди свою
витрішкувату?
Ничипір (до дівчат). Подозвольте вам подивиться в зуби!
Дівчата. З якої речі?
Дранко (Горпині, сміючись). Роззяв вже іому рота!
Горпина. Не хочу!
Кукса (Оришці). Покажи вже йому зуби!
Оришка. Нізащо на світі!
Кукса. Дивись, я свої покажу! Що ж тут такого?
Дранко. Дивись, я свої вишкірю. Нехай дивиться!
Ничипір. Як бачу, то ви дуже церемонні.
Дранко (Горпині). Роззяв, пожалуста!
Кукса (Оришці). Покажи, зділай милость!
Дранко (Горпині, сердито). Роззяв, кажу тобі!
Кукса (Оришці). Покажи, кажу тобі!
Дівчата втікають: з дворів народ наближається до воріт, і деякі
починають гукати: “Свате! Чи скоро ми побачимо вашого жениха?”
Дранко і Кукса (до своїх дворів). Зараз!
Дранко (убік). Певно, що Лахтійон Хведврович обом нам одного жениха
прислав!
Кукса (убік). Певно, цей жених заплутався!
Дранко. Подивитесь опісля! Кінчайте, бога ради!
Кукса. Опісля заглядатимете хоч і щодня! Тільки боржій доводьте діло
до кінця!
Ничипір. Я вже скінчив!
Кукса. Ви, може, думаєте, що сусіда мій-то це я; а що я – то це мій
сусіда?
Дранко. Певно, ви думаєте, що я – то це мій сусіда, а що мій сусіда -
то це я?
Ничипір. Ні, я нічого не думаюі
Кукса. Ну?
Дранко. Ну?
Ничипір. Ну? Та не сіпайте-бо мене, як цига дохлу шкапу! Я, одначе,
ніяк не розберу, про віщо товкуємо?

ЯВА 8 Ті ж Василь і Антон.
Василь (до Дранка). Хазяїн! Піп прислав, ка? щоб швидш їхали, бо
церкву запре!
Антон (до Кукси). Вже музики прийшли; питаю чи починать грать?
Кукса і Дранко (убік). От тобі й здрастуй! Треба йти на одчай! (До
Ничипора). Ну, котру ж?
Ничипір. Рад би на обох женитись.
Дранко. Як на обох?
Кукса. Хіба можна на двох разом?
Ничипір. У турків можна й на трьох!.
Дранко. Я це чув.
Кукса. Там можна.
Ничипір. А в нас не можна, бо я вже жонатий! “Куксаі Дранко.
Жо-жо-жонатий?.. Як жонатий? Ти ж хто такий?
Ничипір. Ніхто!
Кукса і Дранко; Що ж тепер?
Ничипір. А тепер спасибі вам за хліб-сіль і ласку. Прощавайте!
Кукса і Дранко. Стривайте! Як же це? Народ. Ну, та й довго ви там
торгуєтесь! Неиач вола або коня купуєте.
Кукса. Виходить, що я сам себе обдурив! Дранко. Виходить, що я сам
себе пошив! Кукса. Кого ж тепер лаять, кого бить? Дайте меї його, я йому
все волосся вискубу!
Дранко. Дайте мені його, я його роздеру! Кукса. Так ні ж, не так
буде, а ось як! А, тепер я догадався! (До Дранка). Це ви, мабуть,
нарочито підвели під мене таку машину, щоб мене осоромити перед усім
миром?.. . .
Дранко. А то хіба не ви накликали мені повен двір гостей? Як я тепер
гляну людям в вічі? ] Кукса. Так не посмієтесь же, не діждете! Антонеі|
Клич зараз сюди Оришку!
Антон побіг і хутко веде Оришку.
Ого-го! Ще той на світ не народився, щоб з мене покепкував! З такими
сусідами краще сторч головою в ополонку або на гілляку!..
Дранко. Так і я ж не дам вам у кашу мені наплювать! (Гука у свій
двір). Горпино, тягни сюди Василя!
Антон і Оришка. Ми тут!
Кукса. Антоне! Я помилився! Оцей жених (штовха Ничипора) приїхав до
сусіда. А я вже давно наважився віддати за тебе Оришку, бери її! Ось як
у нас!
Оришка (кидається до нього). Таточку, голубчику, мій ріднесенький!
Кукса (до Антона). Я хотів тільки трошки подратувати тебе! Ну,
уклонися ж хазяїнові в ноги за таку честь!
Дранко (кричить). Горпино! Швидш сюди!
Кукса (до Антона). Що ж ти стовбичиш?
Антон. За що ж я вам кланятимусь?
Кукса. Гордий! От за це іменно ти мені до вподоби! Отакий і я гордий!
Але ж як закон велить, то я все вклоняюсь та й вклоняюсь…
Антон. Хіба що закон! Закон мушу сповнити! (Бере Оришку за руку).
Благословіть нас, тату, на чесний шлюб!
Василь і Горпина. Ми тут!
Дранко. Мерщій мені в ноги!
Василь. Я можу! (Кланяється).
Дранко (до Кукси). А у нас ось які Сусіде! Дивіться!
Кукса. Бачу! Не повилазило мені!
Дранко (дочці). А ти?
Горпина. Голова не згинається!
Дранко. Ач яке зіллячко! Я радий, що випихаю тебе з двору, менш
клопоту мені!.. Але все ж таки уклонитись батькові мусиш, бо так закон
велить!
Горпина. Хіба що закон. (Кланяється з Василем).
Кукса. Боже вас благослови!
Дранко. Боже вас благослови!
Василь. Тепер, хоч ви на мені всі кліщі побийте, я вам слова упоперек
не скажу!
Дранко. Через те ти мені і любий, що такий покір-ччй! Я вже троє
кліщів на тобі побив, а ти все ко-Ришся!..
Кукса. Сусіда! Тепер тільки чотири!
Дранко.Ав мене тільки шість!
Кукcа і Дранко (гукають). Люди добрі, милості просимо еюдиї Вітайте
наших молодих! Ничипір. От і слава богу!
Кукса і Дранко (до нього). То вас, стало бить, не Лахтіион Хведорович
прислав?
Ничипір. Ні!
Кукса і Дранко. Хто ж ви такий?
Ничипір. Я ж вам кажу: так собі, ніхто.
Дранко. Так чого ж ти лізеш у вічі?
Кукса. Убирався б собі з двору, і любісінько!
Ничипір. Я й піду!
Кукса. Може, ще жених і приїде…
Дранко; Може, ще жениха можна й підождать?

ЯВА 9
Ті ж і писар Скакунець.
П и е а р. Не приєдеть, і не дожидайте! Кукса і Дранко. Як? Й й с а
р. А так! (Співа).
Как без політики жити На цім химернім світі?..
Бо то я таку політику підвів, і листи до вас написані оцією скусною
рукою!
Кукса і Дранко. Чорти б вас побрали з вашою політикою!
Оришка (до Кукси). Годі. таточку, гніватись! Так, стало бить, богу
завгодно.
Горпина. Тату, не робіть бешкету, бо відкинусь від благословення!
Писар. Вселюбезнійші мої приятелі і милостиві государі! Послухайте
мене, дурного, то, може, господь допоможе і вам порозумнішати!.. Во
время оно, когда єщо, будем говорить откровенно, не було ні неба, ні
землі, а стояв тільки один плетений тин… І був тоді, мої вселюбезнійші
приятелі і милостиві государі,, будем говорить откровенно, один цар…
Кукса. Це ви вже знов нудоту затягнете? Я поблагословив, стало бить,
слова вже не зламаю!
Дранко. Або, може, підведете під нас таку політику, що й очі рогом
полізуть? Благословеніє дано, стало бить, амінь!
Писар. В таком случаї будем говорить откровен-ноі Юра, юра, юра!
(Співа).
Кожний писар споконвік Політичний чоловік…
Дранко. Сусіде! Чи не помиритись нам на радощах та згуляти два
весілля в один кошт!
Кукса. Та воно, звісно, дешевше… (Простяга руку). А що ж!
Цілуються.
У вас вже півчі договорені, а в мене музики! (Тихо). Пошилися в дурні
обоє, треба вже мовчать.
Дранко. Перемудрували!
Кукса. Гей, свашки, приданки! Убирайте молодих та споряджайте їх з
богом до вінця! Дружечки! Ну ж, гукніть весільної! Сповістіть божий мир
про нашу радість!
Дранко. Просимо дорогих гостей величати наших молодих весільною
піснею.
Хор. Ой попе, попе, Батьку наш! Відчиняй церковцю Проти нас, Звінчай
діток Одноліток В божий час!
Кукса і Дранко, радіючи, показують один другому на пальцях, що вже не
п’ять, а чотири, не сім, а шість. Можна закінчити діло і танком.
Завіса

Страницы: 1 2 3

Ваш відгук

Сторінки

Рубрики

Пошук

Мітки

Архів

Липень 2017
П В С Ч П С Н
« Бер    
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31  

Підписка

  • Цікаве