Іван Нечуй-Левицький. “Кайдашева сім’я”
04 Jan 2011
Недалеко од Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори.
04 Jan 2011
Недалеко од Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори.
04 Jan 2011
А Україні звуть штукарями й гумористів оповідачів, що провадять свою розмову вперемішку з жартами, усякими приказками та прислів’ями, і таких людей, що виявляють свої жарти в дії…
04 Jan 2011
Весною, після великодня, ченці й послушники в одному київському монастирі запримітили, що до церкви усе ходить якийсь не то грек, не то арм’янин.
04 Jan 2011
У в май 1880 року; були перші дні мая, але над Кишиневом вже повівало літнім теплом.
04 Jan 2011
Була весна. Сонце обливало золотим світом містечко Степанці. Містечко тяглося на кільки верстов понад річкою Расавою.
04 Jan 2011
В одному селі жив собі убогий чоловік Петро Клепало з жінкою Марусею. Вони мали двох синів парубків. Старший звався Юрко, а менший Улас.
04 Jan 2011
В тихий вечір в місяці липцю. Я гуляв по левадах та городах, що розстелювались над невеличкою річкою Роставицею, в селі Трушках.
04 Jan 2011
Раз зимою по містечку ходить баран та збирає стебла сіна, що порозтрушувалось з возів. На жидівському ґанку лежить цап та гріється на сонці.
04 Jan 2011
Дрегочин! Померший город! Давнє єзуїтське гніздо! Варто подивитись! – говорили мені не раз. В місяці іюлі зібралась компанія, найняли ми жидівську балагулу в польському городі Седльці, сіли й поїхали.
04 Jan 2011
Оце я, матушко, прийшла по ділу до батюшки. Хотіла й висповідаться, і розказать все дочиста, як воно було. Нехай батюшка за мене оступляться. Сміються з мене люде та й сміються. Вже мені затого очі висміють.