Іван Франко. “Захар Беркут”

04 Jan 2011

Cумно і непривітно тепер в нашій Тухольщині! Правда, і Стрий, і Опір однаково миють її рінисті зелені узбережжя, луги її однаково покриваються весною травами та цвітами, і в її лазуровім, чистім повітрі однаково плавле та колесує орел беркут, як і перед давніми віками.

Іван Нечуй-Левицький. “Кайдашева сім’я”

04 Jan 2011

Недалеко од Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори.

Іван Нечуй-Левицький. “Українські гумористи та штукарі”

04 Jan 2011

А Україні звуть штукарями й гумористів оповідачів, що провадять свою розмову вперемішку з жартами, усякими приказками та прислів’ями, і таких людей, що виявляють свої жарти в дії…

Іван Нечуй-Левицький. “Афонський пройдисвіт”

04 Jan 2011

Весною, після великодня, ченці й послушники в одному київському монастирі запримітили, що до церкви усе ходить якийсь не то грек, не то арм’янин.

Іван Нечуй-Левицький. “Над Чорним морем”

04 Jan 2011

У в май 1880 року; були перші дні мая, але над Кишиневом вже повівало літнім теплом.

Іван Нечуй-Левицький. “Пропащі”

04 Jan 2011

Була весна. Сонце обливало золотим світом містечко Степанці. Містечко тяглося на кільки верстов понад річкою Расавою.

Іван Нечуй-Левицький. “Два брати”

04 Jan 2011

В одному селі жив собі убогий чоловік Петро Клепало з жінкою Марусею. Вони мали двох синів парубків. Старший звався Юрко, а менший Улас.

Іван Нечуй-Левицький. “Дрібна рибка”

04 Jan 2011

В тихий вечір в місяці липцю. Я гуляв по левадах та городах, що розстелювались над невеличкою річкою Роставицею, в селі Трушках.

Іван Нечуй-Левицький. “Цап та Баран”

04 Jan 2011

Раз зимою по містечку ходить баран та збирає стебла сіна, що порозтрушувалось з возів. На жидівському ґанку лежить цап та гріється на сонці.

Іван Нечуй-Левицький. “Дрегочин та Остріг”

04 Jan 2011

Дрегочин! Померший город! Давнє єзуїтське гніздо! Варто подивитись! – говорили мені не раз. В місяці іюлі зібралась компанія, найняли ми жидівську балагулу в польському городі Седльці, сіли й поїхали.